Флора Африки

Африка лежить у трьох флористичних царствах. Північ її, включаючи Сахару, відноситься до Голарктичного, основна частина материка на південь і північ від екватора належить до Палеотропічного, південна частина материка, на південь від річки Оранжевої, утворює самостійне Капське флористичне царство.

Формування флори північної частини Африки відбувалося одночасно з формуванням флори Південної Європи і Західної Азії. Остаточно сформувалася вона вже після заледеніння у високих широтах під впливом післяльодовикових коливань клімату. Флора Палеотропічного царства в межах материка найбільш древня, і на її складі відобразився зв’язок з іншими материками, що входили до складу Гондвани. Загальними з Австралією елементами є тільки деревоподібні папороті і деякі протейні. Зв’язок з Південною Америкою й Азією перервався значно пізніше, і у флорі Африки є значна кількість родів і сімейств покритонасінних рослин, спільних з цими материками.

У  екваторіальному кліматичному поясі з річними сумами опадів 1500—2000 мм ростуть вологі тропічні ліси, що покривають приблизно 8% площі материка. Ґрунту цих лісів червоно-жовті ферраллітні, з бідною основою. Вони поширені в басейні Конго на півночі від екватора до 4° пн. ш. і на південь від екватора до 5° пд.ш. Крім того, ліси займають Гвінейське узбережжя приблизно до 8° пн. ш. У дельтах рік і на узбережжях, затоплюваних під час припливів, особливо на берегах Гвінейської затоки, панують мангрові зарості. Первинні    дощові ліси   збереглися  тільки в центральній частині улоговини   Конго;   в  інших місцях, особливо на північ від   Гвінейської затоки, їх замінили  низькорослі  вторинні  зарості.  Біля північної   границі  поширення лісу, ліси поступаються саванам, що виникли в результаті систематичного випалювання лісової рослинності.

По багатству видового складу і площі поширення вологі тропічні ліси Африки значно уступають тропічним лісам Південної Америки. Високі яруси в цих лісах утворюють гігантські (до 80 м) фікуси, олійна пальма, винна пальма, сейба, дерево кола  й ін. У більш низьких ярусах густо ростуть банани, різні папороті, ліберійське кавове дерево. Серед ліан особливе місце займає каучуконосна деревоподібна ліана ландольфія, зустрічається довга пальма ротанг і ін. Із вологих тропічних лісів Африки походить багато цінних технічних і культурних рослин. Одне з них — олійна пальма, що дає технічне  і харчову олію. Олійна пальма широко поширена як плантаційна культура тропічних країн не тільки на батьківщині, але і на островах Малайського архіпелагу. Плантації олійної пальми, дерева какао, каучуконосів, завезених з Південної Америки, витіснили в багатьох місцях природну рослинність. Особливо великі втрати лісу басейну Конго відбулися в останні десятиліття; суцільні вирубки привели не тільки до зникнення основних масивів лісу на материку, але і до деградації ґрунтового покриву.

На північ і південь від екватора вологі тропічні ліси розріджені, склад їх бідніший, серед масивів суцільного лісу з’являються плями саван. Поступово вологий тропічний ліс обмежується тільки річковими долинами, а на вододілах на їхнє місце приходять ліси, що скидають листя на сухий період року, чи в савану. Зміна рослинності відбувається під впливом скорочення вологого періоду і появи сухого сезону, що у міру відалення від екватора стає тривалішим.

У злаковій савані, де період дощів продовжується вісім-дев’ять місяців, ростуть злаки висотою 2—3 м, а іноді і до 5 м: слонова трава, бородань з довгими волосистими листками та ін. Серед суцільного моря злаків піднімаються окремі дерева: баобаби, пальми дум, олійні пальми.

На північ від екватора злакові савани доходять приблизно до 12° пн. ш. У південній півкулі зона злакових саван значно ширша, особливо біля берегів Індійського океану, де вона простягається місцями до тропіку. Поряд зі злаковими саванами там широко поширені тропічні рідколісся, що скидають листя на сухий період року. На сході Південної Африки вони зустрічаються разом з іншими типами рослинності значно південніше тропіка.

Під злаковими саванами і рідколіссями формуються особливі типи ґрунтів —червоні ґрунти під саванами і червоно-коричневі, під лісами.

В міру скорочення вологого періоду до трьох — п’яти місяців і загального зменшення опадів лісовий покрив стає більш розрідженим і низькорослим, у складі деревних порід переважають різні акації, невисокі, зі своєрідною плоскою кроною. Це так називані типові, чи сухі, савани.

У   районах   із   тривалістю     вологого періоду   два-три   місяця типові   савани,   переходять   у   зарості   сухих       чагарників. Такі рослинні угрупування, називають опустеленими саванами. У північній півкулі вони утворять порівняно нешироку смугу  на північ від типових саван. Смуга  розширюється з заходу на схід у напрямку зменшення річних сум опадів.

На сході материка опустелені савани займають особливо великі простори, займаючи півострів Сомалі.

Для сухих і опустелених саван характерні червоно-бурі ґрунти, що відрізняються від ґрунтів типових саван і тропічних рідколісь меншим промивним горизонтом і  більшим вмістом розчинних сполук.

Усі типи саван і тропічних рідколісь займають до 10% поверхні материка. Існує точка зору, що велика частина саван Африки виникла на місці винищених лісів.

За кліматичними і ґрунтовими умовами савани сприятливі для тропічного землеробства. В даний час великі ділянки саван розчищені і розорані. Найбільш розповсюджені культури в цій зоні — бавовник, земляний горіх, кукурудза, тютюн, сорго, мал.

Савани переходять у напівпустелі, що утворять добре виражену, хоча і нешироку зону в північній півкулі, а в Південній Африці обмежені порівняно невеликими районами у внутрішніх частинах материка. Сухий період продовжується в напівпустелях майже весь рік, кількість опадів не перевищує 250—300 мм. Рослинність і ґрунти мають різко виражені ксерофільні риси.

Рослинність напівпустель розрізняється за видовим складом в північній і південній півкулях. У північній поверхня покрита рідкими заростями колючих чагарників і невеликих дерев, головним чином акацій і тамарисків, що мають дрібне сірувато-зелене листя. Між ними ростуть тверді багаторічні дерновинні злаки. Це так звана чагарниково-злакова напівпустеля.

У Південній Африці для напівпустель характерні сукулентні рослини: види роду алое, молочаї, кавуни з водянистими плодами, що часто заміняють воду для місцевого населення і худоби. Широко поширені також колючі подушковидні рослини, різні трави з могутніми кореневищами чи бульбами, яскраво і різноманітно цвітучі під час короткого дощового періоду (іриси, лілії, амариліси). Як і на півночі, є ділянки злаково-чагарникових напівпустель.

Напівпустелі змінюються пустелями, що займають особливо великі простори на півночі материка. У південній півкулі пустелі у вигляді неширокої смуги протягаються уздовж західної окраїни материка, почасти характерні вони і для півдня Калахарі. Ґрунти пустель примітивні, скелетні, іноді це сипучі піски без ясно вираженої структури. Зустрічаються великі ділянки засолених ґрунтів.

У пустелях північної півкулі рослинність частково близька до рослинності азіатських пустель. Після дощів з’являються ефемери, що за короткий період часу встигають прорости, дати квітки і плоди і знову перейти в стан спокою, що може продовжуватися не один рік у чеканні наступного дощу.

На піщаних ділянках зустрічаються такі багаторічні колючі чагарники, як верблюжа колючка, ретам та ін. Для кам’янистої пустелі характерні лишайники, що покривають поверхню каменів суцільною кіркою. На засолених ділянках зустрічаються полинь і солянки. У пустелях півночі Африки, як і в Аравії, багато оазисів, головна рослина яких фінікова пальма.

Для пустель південного заходу Африки характерні багато ендемічних рослин, серед яких найбільш чудова вельвічія з коротким і товстим стеблом і двома щільними, широкими, сланкими по землі довгими листами, що досягають 3 м.

Напівпустелі і пустелі в Африці ніде не доходять до узбережжя Індійського океану. Завдяки значно більшої вологості східних частин материка до півдня від екватора в порівнянні з районами, що лежать на відповідних широтах   у   північній   півкулі,   схід   Південної   Африки   зайнятий саванами і листопадними лісами.

На північно-заході і південно-заході материка на узбережжях і в нижніх частинах гірських схилів під вічнозеленими жорстколистими чагарниками поширені субтропічні коричневі ґрунти. У верхніх частинах гірських схилів під широколистими лісами ґрунти гірсько-лісові бурі.

У складі флори північно-західної окраїни Африки позначається приналежність до  Середземномор’я. Південний захід материка, що лежить у межах Капського царства, відрізняється від решти Африки великою видовою своєрідністю. Чагарникові зарості, які близькі за зовнішнім виглядом до південноєвропейського чи північноафриканського маквісу, складаються з ендемічних родів і видів. Часто вони сильно опушені (наприклад, срібне дерево) і мають сіруватий чи блакитнуватий відтінок листя. Серед трав’янистих рослин особливо часто зустрічаються цибулинні і кореневищні із сімейств шлейних, ірисових, амарилісових.

На крайньому південному сході Африки, де клімат  субтропічний, але зволоження більш рівномірне, у природному рослинному покриві переважають вічнозелені ліси на субтропічних червоноземах, що складаються з залізного дерева, жовтого дерева, капського гостролиста, деревоподібних папоротей, гігантських трав (наприклад, стерліції). На віддалених від узбережжя і тому більш сухих плоскогір’ях переважає трав’янисто-злакова рослинність субтропічних степів на червонувато-чорних ґрунтах, які у районах поширення основних вулканічних порід змінюються чорними ґрунтами. І рослинність і ґрунти цих районів, так само як і клімат, нагадують умови субтропічного південно-сходу Південної Америки.

Капська флора дала світу багато різних декоративних  квітучих рослин, але їстивні рослини були завезені в південну частину Африки з Європи. Здебільшого це культури, типові для європейського Середземномор’я: цитрусові, виноградна лоза, пшениця й інші злаки.

Острів Мадагаскар у флористичному відношенні відрізняється від материка. По складу флори він займає положення, перехідне від Африки до Азії, і має багато ендемічних видів (приблизно 75%). Із зменшенням опадів з північного сходу на південний захід змінюється і рослинний покрив Мадагаскару: на східному узбережжі і східних схилах гір переважають вологі тропічні ліси, що на захід змінюються саваною і рідколіссям, а на південно-західних плато — сухим чагарниковим степом.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Вы комментируете при помощи своего аккаунта WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Вы комментируете при помощи своего аккаунта Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Вы комментируете при помощи своего аккаунта Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Вы комментируете при помощи своего аккаунта Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

Отслеживать

Get every new post delivered to your Inbox.

%d bloggers like this: